За останні 45 років кількість самогубств у всьому світі збільшилася на 60%. Щорічно майже 800 000 чоловік кінчають життя самогубством і набагато більше людей роблять спроби суїциду. Кожні 40 секунд на нашій планеті хтось позбавляє себе життя. У деяких країнах самогубство є однією з трьох основних причин смерті серед людей у віці 15-44 років і другою за значимістю причиною смерті серед молодих людей від 15 до 29 років. Ці цифри не враховують спроби самогубств, які відбуваються в 20 разів частіше, ніж завершені самогубства.
Кожне самогубство – трагедія, що приносить горе сім’ям, суспільству і цілим країнам і має довгострокові наслідки для людей, які пережили втрату.
Самогубства – це серйозна проблема охорони громадського здоров’я; однак при наявності своєчасних, заснованих на фактах і часто недорогих заходів втручання, самогубства можна запобігати. Для забезпечення ефективності національних заходів реагування потрібно всеосяжна міжсекторальна стратегія запобігання самогубства
Хоча в країнах з високим рівнем доходу чітко простежується зв’язок між самогубствами і психічними розладами (в першу чергу, депресією і розладами, викликаними вживанням алкоголю), багато самогубств відбуваються імпульсивно в моменти кризи, коли втрачається здатність долати стресові ситуації в житті, такі як фінансові проблеми , розрив відносин або хронічний біль і хвороба.
Крім того, суїцидальна поведінка багато в чому асоціюється з конфліктами, стихійними лихами, насильством, зловживаннями або втратами, а також почуттям ізоляції. Показники самогубств також високі серед найбільш уразливих груп, які піддаються дискримінації, наприклад, біженці і мігранти; корінне населення; лесбіянки, гомосексуалісти, бісексуали, транссексуали і інтерсексуали (LGBTI); а також ув’язнені. Найсильнішим фактором ризику в плані самогубства є попередня спроба самогубства.
Запобігання та контроль
Самогубства можна запобігати. Для запобігання самогубствам і спробам самогубства на рівні груп населення, субпопуляцій і окремих людей можуть застосовуватися такі заходи. Сюди входять:
обмеження доступу до засобів самогубства (наприклад, пестицидів, вогнепальної зброї, деяких ліків);
відповідальне висвітлення в засобах масової інформації;
заходи на рівні навчальних закладів;
впровадження алкогольної політики для скорочення шкідливого використання алкоголю;
раннє виявлення, лікування та догляд за людьми з психічними розладами і різними залежностями, хронічним болем і гострими емоційними розладами;
підготовка неспеціалізованого медичного персоналу з питань оцінки та управління суїцидальною поведінкою.
ЯК РОЗПІЗНАТИ СУЇЦИДАЛЬНІ НАСТРОЇ?
Спільною ознакою людей, схильних до самогубства, є складнощі у побудові близьких стосунків, тотальне почуття самотності, необумовлене почуття провини, схильність до співзалежних відносин, занижена самооцінка, екзестенційні та духовні кризи.
Причинами самогубства можуть стати також психічні хвороби, залежності від алкоголю та наркотичних речовин, депресія, фізичні вади – неврологічні, онкологічні захворювання, ВІЛ інфекція тощо.
Для попередження самогубства дуже важливо визначити потенційно вразливу людину, яка належить до групи ризику, та зрозуміти, які саме обставини впливають на поведінку самознищення.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ САМОГУБСТВА
Захисні фактори, що знижують ризик самогубства:
Підтримка сім’ї, друзів, інших важливих в житті людини людей.
Релігійні, культурні та етнічні цінності.
Участь в житті суспільства.
Життя в суспільстві, що приносить задоволення.
Соціальна інтеграція, наприклад, через робочу діяльність, конструктивне використання дозвілля.
Наявність доступу до послуг з охорони психічного здоров’я.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ САМОГУБСТВА У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ
Завжди звертайте увагу на поведінку та слова дитини. Наводимо перелік фактів, що мають насторожити в поведінці дитини.
Варто звернутися за допомогою до лікаря, якщо:
дитина часто розмовляє про смерть і самогубства;
усамітнюється частіше, ніж зазвичай, під будь-якими приводами;
розмірковує на тему «Я нікому не потрібен» чи «Однаково ніхто не сумуватиме за мною», «Який же я дурний, незграбний, нікому непотрібний»;
дитина робить спроби «попрощатися»: дарує свої речі й улюблені предметів близьким друзям, упорядковує справи та предмети, віддає чужі речі, мириться з ворогами;
говорить фрази: «Завтра мене вже не буде», «Без мене нічого не зміниться»;
висловлює прямі погрози: «краще повіситися, ніж із вами жити» , «більше ви мене не побачите»;
висловлює непрямі погрози: «ситий цим по горло», «набридло жити», «пожив – і годі», «ненавиджу себе\тебе», «якщо ми більше не побачимося, дякую за все» тощо;
дитина перестає стежити за собою, відстає в школі або перестає туди ходити.
Важливо пам’ятати, що самогубство можливо попередити. Кожен з нас може цьому допомогти. Навіть хвилина спілкування з кимось із свого оточення (член родини, друг, колега або навіть незнайомець) може змінити напрямок його життя.
Щире співчуття, переживання, жаль, чуйність, бажання допомогти – саме ці риси відіграють головну роль та запобігають трагедії. Надана підтримка та вміння вислухати можуть зменшити страждання людини. Співчуття та відсутність засудження справді можуть відновити надію та допомогти врятувати життя!
За матеріалами ВООЗ та ЦГЗ МОЗ України
