Гепатит – це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.
Існує п’ять основних вірусів гепатиту – типи A, B, C, D і E. Гепатити В і С (далі – ВГВ і ВГС) призводять до розвитку хронічного захворювання у сотень мільйонів людей і є найпоширенішою причиною цирозу і раку печінки.
Гепатити В, С і D, як правило, передаються через контакт з інфікованими рідинами організму. Найчастіше передача цих вірусів відбувається при переливанні зараженої крові або її компонентів, при виконанні медичних маніпуляцій із використанням зараженого обладнання/інструментарію, споживанні наркотиків ін’єкційним шляхом та при незахищених статевих контактах.
За даними, представленими в «Глобальній доповіді ВООЗ про гепатит 2017», близько 325 мільйонів людей у світі живуть з хронічною інфекцією, викликаною вірусом гепатиту B або C.
Переважна більшість цих людей не мають доступу до необхідного для порятунку життя тестування та лікування. В результаті мільйони людей перебувають під загрозою повільного розвитку хронічної хвороби печінки, раку і смерті.
Вірусний гепатит В – це хвороба печінки, яку викликає вірус гепатиту В. Цей вірус порушує роботу печінки, проте частина людей після інфікування одужує самостійно та позбувається вірусу. Ймовірність переходу інфекції у хронічну форму залежить від віку особи, яка інфікується.
Інкубаційний період при гепатиті В становить від 2 до 6 місяців. Перші ознаки гепатиту В з’являються, в середньому, на 12 тижні після зараження. Симптоми з’являються у 70% хворих, їх виявляють частіше у дорослих, ніж у дітей.
Симптоми ВГВ: втома, стомлюваність, втрата апетиту, жовтяниця, нудота, відчуття дискомфорту в правому підребер’ї, зміна кольору сечі (темніє) і калу (світлішає), болі в суглобах.
Шляхи передачі:
• при народженні від матері до дитини;
• незахищені статеві контакти;
• небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
• використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків.
ВГВ є небезпечним і для працівників сфери охорони здоров’я, які можуть отримати травми від уколів голками або іншим медичним інструментарієм при догляді за пацієнтами, інфікованими ВГВ.
Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГВ – це вакцинація трьома дозами вакцини.
Згідно з Національним календарем щеплень, першу дозу вакцини проти ВГВ дитина має отримати упродовж першої доби життя, другу – у 2 місяці, третю – у 6 місяців.
Вірусний гепатит C – це хвороба печінки, що викликається вірусом гепатиту C. Цей вірус може викликати як гостру, так і хронічну інфекцію.
Інкубаційний період гепатиту С становить від 2 тижнів до 6 місяців. Після початкового інфікування приблизно у 80% людей немає ніяких симптомів.
У осіб з гострими симптомами може спостерігатися висока температура, втома, зниження апетиту, нудота, блювота, болі в області живота, потемніння сечі, кал сірого кольору, болі в суглобах і жовтяниця (пожовтіння шкіри і білків очей).
Близько 25% осіб, інфікованих ВГС самостійно позбавляються вірусу без лікування.
Вірус гепатиту С, в основному, передається при контакті з інфікованою кров’ю.
Найпоширеніші шляхи передачі:
• небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом з кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
• використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків;
• при переливанні крові та її компонентів.
Можлива також передача інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається рідко. Крім того, ВГС може передаватися від матері до дитини (до 5% випадків якщо є лише ВГС).
Вакцини проти гепатиту С не існує.