Гострий коронарний синдром (ГКС) – це гостре порушення коронарного кровообігу. Він об’єднує такі клінічні стани, як нестабільна стенокардія та інфаркт міокарда.

Єдиним патофізіологічним механізмом цих станів є розрив атеросклеротичної бляшки або її ерозія. У місці розриву атеросклеротичної бляшки розвивається тромбоз. Отже , найчастішою причиною ГКС буває тромбоз коронарних судин унаслідок дестабілізації атеросклеротичної бляшки. В цій патології суттєве значення також має коронароспазм.

Гострий коронарний синдром – це попередній діагноз, що встановлюється під час першого контакту з хворим. Він був введений у клінічну практику через потребу негайного вибору лікувальної тактики, наприклад, тромболітичної терапії або первинної коронарної ангіопластики до встановлення остаточного діагнозу.

Діагностика

Гострий коронарний синдром може проявлятись у вигляді затяжного, (більше 5 хв.) ангінозного нападу болю в стані спокою, або вперше виниклої стенокардії, чи прогресуючої стенокардії. При фізикальному обстеженні хворого, якихось патологічних відхилень часто не виявляють. У таких випадках провідна мета обстеження – відкидання некардіальних причин болю в грудній клітці та можливості неішемічних серцевих розладів: перикардит, захворювання клапанів серця.

Найважливіший діагностичний метод –це реєстрація ЕКГ у спокої та біомаркерів інфаркту міокарда: (підвищення рівня тропонінів в крові хворого). Установлюючи діагноз ГКС , слід оцінити ризик його прогресування в гострий інфаркт міокарда і ризик виникнення смерті. Ключовим елементом оцінки ризику є клінічне обстеження , оцінка ЕКГ і біохімічних параметрів крові. Ризик прогресування ГКС підвищується у осіб літнього віку , чоловічої статі за наявності тяжких проявів ІХС , таких як важка або тривала стенокардія чи попередній інфаркт міокарда, дисфункції лівого шлуночка або застійна серцева недостатність при цукровому діабеті та підвищенні артеріального тиску .

Суб’єктивні симптоми

1) біль в грудній клітці, як правило дуже сильний, пекучий, давлячий, гнітючий або стискаючий (у 10 % випадків — гострий, колючий, нагадує плевральний біль); ділянка, на якій відчувається біль, є більшою; триває >20 хв і поступово наростає; не зникає після прийому нітрату під язик; біль може локалізуватись у середній частині епігастральної ділянки або у правому верхньому квадранті живота, супроводжуватись нудотою і навіть блюванням; у хворих старшого віку або з цукровим діабетом біль може бути менш типовим або взагалі відсутнім;

2) задишка — найчастіше у осіб похилого віку або при обширному інфаркті міокарда, який призводить до гострої лівошлуночкової недостатності; іноді супроводжується продуктивним кашлем (у крайніх випадках, при набряку легень — пінисте, рожевого кольору харкотиння);

3) слабкість, запаморочення, підвищена пітливість — як правило, пов’язані з низьким серцевим викидом або аритмією;

4) серцебиття — при тахіаритміях;

5) неспокій або тривога, страх близької смерті — особливо у хворих із сильним болем у грудній клітці.

Лікування на догоспітальному етапі

1. Хворий, якому раніше було призначено нітрогліцерин для разового застосування з метою купірування коронарного болю, повинен у разі появи болю у грудній клітці прийняти 1 дозу нітрогліцерину під язик  (можливo наступні дози під наглядом медичного персоналу). Якщо впродовж 5 хв біль у грудній клітці не минає або посилюється → хворий (або присутня поряд особа) повинен негайно викликати швидку допомогу: тел. 103. Хворого з підозрою на інфаркт міокардa необхідно транспортувати до лікарні каретою швидкої допомоги.

2. Потрібно також застосувати у хворого з підозрою на інфаркт міокарда ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) (150–300 мг, найкраще у формі таблетки без оболонки, розжувати), якщо немає протипоказань і хворий раніше самостійно не прийняв АСК.

Лікування такого пацієнта повинно проводитися у спеціалізованому відділенні інтенсивної терапії та реанімації кардіологічного профілю; 

 Методом, якому надається перевага, є  черезшкірна вазографія (коронарографія) — ангіопластика коронарної артерії з імплантацією стента нової генерації, іноді з попередньою аспірацією тромбу.